Платити чи не платити за інформацію?

Одним із дискусійних питань журналістських розслідувань є питання про те, чи варто платити джерелам за необхідну інформацію? Єдиної думки тут немає, оскільки частина редакцій успішно використовують платних інформаторів, а іншим розслідувачам вдається робити блискучі матеріали, не купуючи відомостей.

У кожного з варіантів є свої ризики і переваги. Коли журналіст чи редакція передають комусь гроші, вони можуть стати інструментом дискредитації, нехай навіть не дуже обґрунтованої. Достатньо зафіксувати факт передачі грошей, і противники редакції можуть використати його для обґрунтування будь-якої вигадки. З іншого боку, коли журналістові дуже потрібна оперативна інформація, можна і є сенс платити надавачеві такої інформації.

Узагалі кожен вирішує це сам. Головне, щоб обираючи той чи інший варіант, і журналіст, і редакція прораховували усі можливі ризики і переваги від оплати надавачам інформації. Зокрема, потрібно враховувати, що бували випадки затримання на гарячому, організовані поліцією щодо журналістів, які опинилися у скрутному становищі, в момент оплати за інформацію. Надання «неофіційних» грошових засобів будь-якому державному службовцю вважається незаконним і кваліфікується як корупція.

 

У румунському суспільстві широко обговорювали ряд випадків корупції в ЗМІ, про які
йшлося у звіті «Free Ex» про ситуацію в країні у 2015 – 2016 роках. В одному з цих
випадків журналісти ймовірно заплатили інформаторам, які надали брехливу інформацію.
Це один з найбільших ризиків оплаченої інформації: надавач хоче створити враження
достатньої обізнаності та може «підправити» правдиву інформацію, прикрасивши її, щоб
вона мала більший попит..

LIBERTATEA PRESEI ÎN ROMÂNIA 2015—2016
RAPORTUL FREEEX, ActiveWatch

Якщо розслідування зайшло в глухий кут

Часто трапляється, що журналіст-розслідувач зібрав максимум можливих доказів, а відповіді на головне питання: «Хто стоїть за схемою чи злочином?» так і не отримав. І вже здається, що нічого більше зробити не можна.

У цьому випадку часто корисним виявляється правило: «робіть перший крок». Тобто – публікуйте все, що є на даний час, зауваживши, що редакція і далі буде займатися цією темою. Нехай зібрані на даний момент докази будуть частиною Вашого матеріалу, яку аудиторія побачить сьогодні. А завтра хтось із свідків злочину, побачивши, що ви цікавитеся цією темою, можливо, сконтактує з Вами і надасть Вам докази, яких не вистачає. Це правило часто успішно працює. Воно дозволить Вам вийти із глухого кута і підготувати не один, а серію матеріалів.

 

«Тримайте себе в руках»

У процесі розслідування журналісту вдається зібрати величезну кількість інформації. Бажання автора поділитися усіма цими доказами зі своєю аудиторією – очевидне. Через це може виникнути проблема перевантаження матеріалу фактами, документами, іменами, що може просто відштовхнути аудиторію від розслідування. Цей ризик ще більше загострюється у сучасному електронному світі, де щодня на голову читача чи глядача падає неймовірна кількість різної інформації.

Тому одним з найважливіших вмінь для журналіста-розслідувача при підготовці фінального тексту є вміння викинути чи не половину із зібраних даних. Звичайно, ці документи, цифри, факти повинні залишатися у Вас у робочій базі доказів. Але у підсумковий текст треба включати тільки найсуттєвішу і найцікавішу частину зібраних відомостей. Навчіться «різати по живому» і не перевантажуйте аудиторію фактами.

 

Розважайте

Яку б серйозну соціальну роль не відігравали журналістські розслідування, треба пам’ятати, що професійні розслідувачі працюють передовсім на медіа-ринку. А сучасний медіа-ринок – дуже конкурентне середовище. Журналістським розслідуванням доводиться боротися за увагу аудиторії не тільки з іншими журналістськими жанрами, але й з
розважальним контентом.

Звичайно, це не означає, що професійні розслідування повинні стати веселими і неглибокими. Зовсім ні.


Розслідування повинні бути глибокими,
але при цьому – цікавими.


Для цього в підсумковий матеріал розслідування завжди варто вставляти незвичайні висловлювання фігурантів розслідування, фрагменти гонитви, сутичок чи відвертої розмови з кимось зі свідків. Доцільно широко використовувати мультимедіа: фото чи відео матеріали, які можна зняти навіть не на професійну техніку, а на звичайний мобільний телефон. Фрагменти документів краще не цитувати уривками, а виносити в окремий плагін.

Для простішого і привабливішого представлення даних варто використовувати інфографіку чи динамічну графіку. Ці рекомендації допоможуть втримати увагу аудиторії до матеріалу і до жанру розслідування в цілому.