В умовах, коли ми не можемо розраховувати на державні інститути, робиться ставка на громадянське суспільство, яке може чинити тиск на владу за допомогою різних дій. Наприклад, акції протесту, оголошення про якусь проблему через публічні заклики чи просування законодавчих ініціатив, спрямованих на боротьбу з проблемами, виявленими у
журналістському розслідуванні.

cite_Anastasia-Nani_UA.png

Одне з найголовніших питань, яке ставить Ваша аудиторія після знайомства з журналістським розслідуванням: «І що далі?» Аудиторія, крім отримання важливої інформації у межах розслідування, справедливо очікує, що винних притягнуть до відповідальності. На жаль, у країнах Східної Європи досі нечасто після публікації розслідування справа закінчується початком кримінального провадження чи відставкою чиновника. За великим рахунком, це не завдання журналіста-розслідувача – добиватися притягнення фігурантів свого матеріалу до відповідальності за законом. Якісного виконання функції інформування суспільства цілком достатньо для добре виконаної журналістської роботи.

Але, якщо журналіст зацікавлений зміцнювати інтерес своєї аудиторії до розслідувань, показуючи, що вони мають сенс, йому варто співпрацювати з правозахисними та антикорупційними громадськими організаціями. Такі організації можуть чинити сильний тиск на правоохоронні органи і на фігурантів розслідувань, вимагаючи притягнути винних до відповідальності чи припинити розкрадання публічних фінансів, про яке йдеться у матеріалі журналістів.

 

Приклад такої успішної співпраці журналістів і громадських активістів – спільна
антикорупційна робота розслідувачів та української громадської організації «Центр
протидії корупції» (ЦПК). Активісти ЦПК самостійно після публікації журналістських
розслідувань подавали заяви у правоохоронні органи чи суди про притягнення до
відповідальності фігурантів публікацій.

У результаті таких дій понад двадцять українських чиновників були звільнені зі своїх
посад після опублікованих матеріалів. Серед них: заступник Генерального прокурора
України, заступник міністра внутрішніх справ, голова Державної служби геології та надр.
Проти ряду чиновників були порушені кримінальні справи про незаконне збагачення, привласнення бюджетних коштів та ін.

Крім того, співпраця журналістів-розслдувачів з ЦПК та українським відділом авторитетної міжнародної організації «Transparency International» дозволила розробити зміни до законодавства про проведення державних закупівель. Ці зміни дали змогу вивести з тіні бюджетні кошти, суми яких вимірюються мільярдами гривень. Українські журналісти-розслідувачі також взяли активну участь у підготовці законодавства про люстрацію та про електронне декларування майна чиновників.

 

 

Співпраця з громадськими організаціями є обов’язковою у суспільстві із слабкою демократією. У країнах з високим рівнем корупції та політично контрольованими правоохоронними органами ті, хто бореться з корупцією, як, наприклад, журналісти чи активісти, почуваються самотніми. Іноді журналісти пишуть чудові статті й проводять чудові розслідування, які мали б зруйнувати весь політичний клас, але політики зберігають мовчанку стосовно наведених фактів і подальших дій і реакцій на виявлені випадки.

Майже кожну публікацію супроводжує відповідне звернення у правоохоронні органи. Ми також обов’язково оголошуємо про те, що ми повідомили у правоохоронні органи і просимо журналістів узяти коментарі у прес-служб цих органів чи ключових осіб. Інформацію про деякі наші розслідування ми розповсюджували через особисті листи депутатам та іншим чиновникам, у тому числі за кордоном 

cite_Nikita-Kulachenkov_UA.png
 

Позитивні приклади співпраці журналістів-розслідувачів з громадянським суспільством є
й у Молдові, де корупція у системі правосуддя залишається складною проблемою. У 2010
році репортери «Ziarul de Gardă» написали декілька статей про суддів, які виправдали
тортури, застосовані поліцією проти молодих людей, що брали участь в акціях протесту,
але ефект виявився нульовим, державна система не реагувала на ці матеріали. Тоді
редакція поставила мету писати про лише одного суддю і виявляти усі його помилки, поки
його не вилучать із системи. З часом до цих зусиль приєдналися представники
громадянського суспільства – активісти, які розповсюджували статті і публічно їх
обговорювали. Нарешті ця справа потрапила до порядку денного Вищої ради магістратури (ВРМ). Під час її засідань громадські організації, що займаються правовими питаннями та сферою ЗМІ, організували флеш-моб та акції перед будівлею ВРМ. У результаті цього суддю звільнили саме через тиск з боку ЗМІ і громадянського суспільства. Потім, після спільних кампаній ЗМІ та громадянського суспільства, було звільнено ще декілька десятків суддів. Для цього уже не потрібно було багатьох статей. Деякі судді звільнилися
після одного єдиного розслідування.

Після цього організували декілька паралельних кампаній, узгоджених журналістами і громадянським суспільством. Центр журналістських розслідувань звичайно організовує дискусійні клуби після публікації гучних матеріалів, просить відповідальних осіб відреагувати на опубліковані викриття.

Rezultatele căutării pentru: Dorin Popovici
Zia­rul de Gardă

 

Громадські організації, активісти, юристи і навіть депутати парламенту дуже часто використовують матеріали і викриття «Hetq», коли хочуть когось притягнути до відповідальності. У більшості випадків «Hetq» виконує свою роботу – публікує викривальну інформацію, після чого завдання інших – організувати кампанії, спираючись на розкриті факти або порушувати відповідні питання у парламенті. Вірменське відділення «Transparency International» за результатами роботи «Hetq» звичайно вимагає додаткових деталей і притягнення винних до відповідальності. Буває й так, що на розкриттях «Hetq» базуються звіти «Transparency International-Вірменія», а «Hetq», навпаки, користується звітами «TI-Вірменія», звідки бере ідеї для нових розслідувань

cite_Kristine-Agalarian_UA.png