Існує декілька основних джерел пошуку тем для
журналістських розслідувань

 

02-list_UA (2).png

Новини 

Робота журналістів-розслідувачів і репортерів з редакцій новин чудово взаємодоповнюються. Репортери-новинарі повідомляють про всі знакові події, що відбуваються у місті й країні. А розслідувачі обирають з них найрезонансніші, з’ясовують причини і виявляють винуватців того, що відбулося. Постійний моніторинг новин завжди принесе розслідувачу вартісну тему для матеріалу. Надзвичайні події, заяви політиків, акції протесту – все, про що повідомляють у новинах, може підкинути цікаву тему для розслідування.


Одним з головних джерел тем для журналістських розслідувань
є стрічка новин популярних медіа


Дуже важливо звертати увагу на відгуки після того, як новина була опублікована. Звичайно, на веб-сторінках інтернет-видань є розділи для коментарів. З коментарів можна довідатися про нові деталі, які можуть наштовхнути на добрі ідеї для розслідування. Після публікації новини у редакцію також можуть надходити телефонні дзвінки, листи,
повідомлення в соцмережах або повідомлення на e-mail, через які люди можуть поділитися додатковими деталями.

 

У грудні 2012 року в молдавських ЗМІ з’явилася новинна замітка про нещасний випадок –
під час полювання помилково була вбита людина. Тоді журналісти-розслідувачі з’ясували,
що загиблий був успішним бізнесменом, а інші учасники групи мисливців були суддями,
прокурорами, високопосадовими політиками, серед яких були – генеральний прокурор
Молдови і голова Апеляційної палати Молдови. Після публікації першого розслідування в
редакцію електронною поштою надійшли важливі повідомлення від людей, які не хотіли
говорити про це публічно. Зрештою, віце-голову Апеляційної палати, суддю, звинуватили
у вбивстві бізнесмена. Резонансна «історія про полювання» поставила під удар весь
політичний клас Молдови.


Dosare ZdG: Deputaţi, miniştri, consilieri, judecători, oameni de afaceri — vânătorii „de elită”
din „Pădurea Domnească”

Zia­rul de Gardă

Соціальні мережі

Соціальні мережі дають змогу відслідковувати події і теми, про які сповіщають блогери, активісти, експерти і просто небайдужі люди. Часто за оперативністю соціальні мережі випереджають новинні стрічки, передаючи інформацію просто з місця подій. Соціальні мережі також дають можливість розслідувачу налагодити контакт з очевидцями події або
постраждалими, залучити експертів.

Важливо скласти власний список осіб, за якими Ви слідкуєте у соціальних мережах, які виступають на дуже важливі для суспільства теми, розповсюджують важливі деталі, чого не роблять політично контрольовані засоби масової інформації. Це можуть бути відомі блогери, активісти, викривачі, громадські організації.

Яскравим прикладом використання інформації із соцмереж є розслідування «Bellingcat»
про аварію літака МН17 над сходом України 17 липня 2014 року. Розслідувачі
проаналізували відкриту і загальнодоступну інформацію, у тому числі пости у Твіттері, і
на їхній основі зібрали докази стосовно обставин трагедії.

 

Исследование открытых источников по MH17
Bellingcat

 

Ще один дуже важливий спосіб використання соціальних мереж – відстежування інформації про політиків, депутатів парламенту або кого завгодно, хто має стосунок до державних фінансів і його можна підозрювати у відмиванні грошей, зловживанні впливом і т. д. Існує чимало розслідувань, побудованих на відкритих даних, фотографіях із профілів політиків, членів уряду, прокурорів, суддів.

 

Соціальні мережі є важливим джерелом інформації, але в них також є багато ризиків
дезінформації. Існує чимало фальшивих або сумнівних акаунтів, які часто поширюють
інформацію на теми дуже важливі для суспільства, але ці повідомлення бувають або
цілком брехливими, або ж частково містять правдиву інформацію, а частково – брехливу.
Журналістам дуже важливо переконатися, що профілі осіб, яких вони цитують, справжні,
тому потрібно перевіряти кожну «порцію» інформації. Наприклад, нещодавно у Молдові
був запущений додаток, який допомагає кожному користувачу Фейсбуку виявити
фальшиві акаунти в соцмережах.

 

Відкриті реєстри і бази даних

”Моя порада журналістам-розслідувачам початківцям – спробуйте насамперед ознайомитися з реєстрами і базами даних, перевірте декількох політиків і бізнесменів, чи мають вони нерухомість, іншу власність, фірми і т. д. Ці особи часто настільки корумповані, що практично завжди можна знайти щось незрозуміле чи нелегальне.” 

cite_Maksim-Kitsuk_UA.png
 

Останнім часом у багатьох країнах інформація про власність і державні фінанси стає усе більш відкритою. Під тиском суспільства уряди створюють відкриті портали і реєстри майнових прав на нерухомість, автомобілі, володіння бізнесом. Для суспільного доступу відкриваються судові рішення і державні закупівлі. Регулярний моніторинг цих баз даних
може дати цікаві теми для розслідувань про незаконне збагачення чиновників чи зловживання державними фінансами.

 

.

.

Хрестоматійним прикладом такого розслідування став матеріал українських журналістів
Юрія Ніколова та Олекси Шалайського «Вишка для Бойка». У ньому описувалася схема
купівлі українською державною компанією бурової платформи через фіктивну фірму-
посередника, внаслідок чого бюджет країни втратив 150 мільйонів доларів. Ця публікація
стала однією з перших, в яких були описані масштаби корупції в оточенні президента
Януковича невдовзі після того, як він прийшов до влади. Приводом для проведення цього
розслідування стала інформація з публічного реєстру державних закупівель.

Вышка для Бойко
Юрий Николов, Алексей Шалайский, «Зеркало недели. Украина»

 
 


Докладніше про роботу з такого типу джерелами читайте у
розділі: Робота з базами даних

Резонансна інформація джерел

Цей спосіб пошуку тем ще називають жаргонним словом «злив» чи витік. Незважаючи на негативний відтінок слова «злив», у ньому немає нічого поганого – за умови, що журналіст дотримується правил користування такою інформацією. Варто нагадати, що одне з найвидатніших журналістських розслідувань в історії базувалося на «зливі». Йдеться про серію публікацій газети «The Washington Post» про «Вотергейтський скандал» у сімдесятих роках минулого століття. Це журналістське розслідування і резонанс, який воно викликало, у результаті закінчилося відставкою президента США Річарда Ніксона. Джерелом, яке «зливало» журналістам «The Washington Post» інформацію про незаконні дії був анонімний співробітник спецслужб під псевдонімом «Глибока горлянка». Лише через тридцять років стало відомо, що під цим вигаданим іменем ховався заступник директора ФБР США Марк Фелт.

Передавати інформацію журналісту-розслідувачу джерела можуть з різних причин: хтось з мотивів помсти, хтось прагне справедливості, а хтось з політичного розрахунку. Розслідувачу варто довідатися про мотиви того, хто «зливає» (хоч це не завжди можливо), особливо коли йдеться про анонімний витік. У роботі з витоком інформації існує три головні правила:

  1. Переконатися у достовірності інформації, яку Вам передають, її правдивості;
  2. Надати право на коментар фігуранту витоку;
  3. Використати інші відкриті джерела, які можуть підтвердити інформацію.

 

При обов’язковому дотриманні цих трьох правил, «злив» або «витік» перетворюється на важливе джерело тем для журналістських розслідувань, що широко використовується. Важливо зауважити, що в роботі з такою інформацією неодмінно слід дотримуватися усіх трьох правил, а не вибірково застосовувати одне з них.

 

Яскравим прикладом професійної роботи журналістів з подібним витоком є міжнародний
проект «PanamaPapers». Це глобальне розслідування сотень журналістів у 80 країнах про
використання політиками, бізнесменами та іншими впливовими діячами офшорних
компаній. Розслідування базується на десятках тисяч документів з багаторічного
листування одного з найбільших світових реєстраторів офшорів – панамської компанії
«Mossack&Fonseca».

Від прем’єр-міністрів Великобританії та Ісландії до президентів України, Росії та Аргентини. Від саудівського короля і до футболіста «Барселони» – більше 140 відомих персон особисто і декілька сотень через родичів виявилися власниками таємних офшорних активів.

Майже рік журналісти з різних країн, спираючись на головні правила роботи з витоком, перевіряли отриману інформацію, виявляли офшорні ланцюжки і зверталися за коментарями до фігурантів своїх розслідувань.

 

3 квітня 2016 року одночасно у всьому світі були опубліковані десятки розслідувань цього
масштабного архіву. За словами багатьох політичних оглядачів, світ після публікації
«PanamaPapers» ніколи не буде таким, як колись. Це міжнародне розслідування загострило важливі питання відповідальності й чесності політиків, а також згубної практики створення затишних безподаткових гаваней для владоможців цього світу.
«Панамське досьє» торкнулося і регіону «Східного партнерства». Одним з прикладів є
розслідування вірменських колег, яке розкрило зв’язки генерал-майора юстиції Міграна
Погосяна з офшорними компаніями за кордоном. Розслідування призвело до його
відставки, а прокуратура Вірменії порушила проти нього кримінальну справу.

Вірменський генерал, що завоював Панаму
Крістіне Агаларян, Едік Багдасарян | HETQ.am

 

«Великий клубок»

Іноді журналіст може зіткнутися з масштабною темою, яку для якісного дослідження варто розбити на декілька матеріалів. Це також відповідає інтересам аудиторії: складна тема, розділена на серію публікацій, краще сприймається і запам’ятовується читачем чи глядачем. Перевага для журналіста полягає в тому, що йому немає потреби шукати нової
теми.

 

Нижче міститься невелика серія статей про корумпованих суддів у Молдові,
їхні невеликі зарплати і величезне майно.

Cum arată casele judecătorilor de la CSJ
Victor MOŞNEAG, Zia­rul de Gardă